У Чорнобаївському навчально-виховному комплексі ПРАЦЮЄ ЛОГОПЕДИЧНИЙ ПУНКТ. ЛОГОПЕДИЧНА ДОПОМОГА НАДАЄТЬСЯ вихованцям старших груп дошкільного віку та УЧНЯМ 1-х КЛАСІВ, ЯКІ МАЮТЬ ПОРУШЕННЯ В РОЗВИТКУ УСНОЇ МОВИ ТА ПИСЬМА.
Логопедичні заняття проводить вчитель –логопед Стефанішина Інна Вадимівна.
Освіта: Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського .
Кваліфікація: Організатор дошкільної освіти, вихователь дітей дошкільного віку, логопед дошкільних, загальноосвітніх та реабілітаційних закладах.
На сучасному етапі розвитку освіти робота логопункту стала дуже необхідна, так як з кожним роком збільшується кількість дітей з різними видами мовленнєвих порушень. Неправильно сформовані мовленнєві процеси, що спостерігаються у дітей в початковій школи, є серйозною перешкодою і для успішного засвоєння програмного матеріалу з читання та української мови, а також предметів гуманітарного напрямку, де необхідно багато читати та переказувати текст.
ЯКІ МОВНІ ДЕФЕКТИ ЗАВАЖАЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ШКІЛЬНОЇ ПРОГРАМИ:
• порушення звуковимови;
• нечітке розрізнення на слух фонем у власній і чужій мові;
• неготовність до елементарних форм звукового аналізу та синтезу;
• характерна загальна «змазаність» мовлення, нечітка артикуляція.
Часто ці дефекти супроводжуються в учнів початкових класів і не сформованістю вищих психічних процесів: порушення в розвитку сприймання, орієнтування в просторі, брак уваги, зорової та слухової пам'яті, не сформованість прийомів навчальної діяльності, недостатній розвиток тимчасових уявлень і дрібної моторики. Як наслідок страждає весь процес навчання.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ
З 1 по 15 вересня і з 15 по 30 травня учитель-логопед проводить пробне обстеження дітей для виявлення мовних порушень в усному мовлення та специфічних помилок на письмі та в читанні.
Корекційні заняття на логопункті проводяться з учнями та вихованцями, в яких проблеми з мовленням призводять до неуспішності у навчанні.
Групи комплектуються з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, їх психофізичного стану.
Заняття проводяться як індивідуальні, так і групові. Наповнюваність груп встановлюється в залежності від характеру порушення в розвитку усного та писемного мовлення (від 3 до 6 осіб).
Основна мета корекційно-логопедичної служби логопункту є своєчасне виявлення і подолання розладів усного та писемного мовлення.
НАПРЯМКИ РОБОТИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ
1. Розвиток фонематических процесів, артикуляційної моторики, мовного дихання.
2. Формування звукового аналізу та синтезу.
3. Постановка і автоматизація дефектних звуків.
4. Корекція недоліків лексико-граматичної будови мовлення.
5. Формування зв'язного мовлення і навичок побудови зв'язного висловлювання.
6. Удосконалення графомоторних рухів і сенсомоторного розвитку.
8. Розвиток дрібної моторики кистей і пальців рук.
Логопедичні заняття проводяться 2 раза на тиждень.
Учитель-логопед працює в тісній взаємодії з вчителями початкової школи, вихователями дошкільного відділу та батьками.
Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковикові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім’ї, в ДНЗ.
Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.
Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.
Ігри на розвиток мовного слуху
Гра «Угадай чий голос»
Дитина закриває очі, а хтось близький кличе її. Малюк повинен відгадати, хто його покликав.
Гра «Хто відізвався»
Дитина закриває очі, члени сім’ї по черзі імітують голоси тварин, а дитина відгадує, хто говорить.
Гра «Почуй шепіт»
Дитина стоїть за спиною мами чи тата, які подають команди пошепки (голосніше і тихіше). Вона повинна виконати команди вірно.
Гра «Горщик»
Дитина з мамою, сидячи на підлозі, перекочують одне одному м’яч. Хто котить говорить «холодний» або «гарячий». Торкатися м’яча можна тільки при слові «холодний».
Гра «Слухай і виконуй»
Мама чи тато один чи два рази називає кілька різних рухів, не виконуючи їх. Дитина повинна точно їх відтворити.
Ігри на розвиток фонематичного слуху
Гра «Червоний-білий»
У дитини два кружечки (червоний і білий). Якщо в названому слові є заданий звук, дитина піднімає червоний кружечок, якщо немає—білий.
Гра «Будь уважним»
Мама називає по черзі предмети, намальовані на картинках. Дитина повинна визначити, який звук повторюється у всіх назвах. А потім повторити їх по пам’яті.
Гра «Придумай слова»
Мама називає певний звук, дитина називає слова з цим звуком і кинути мамі м’ячик.
Ігри та вправи на розвиток дихання
«Забий м’яч у ворота»
Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
«Язичок-футболіст»
Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
«Літак»
На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору.
«Пелюстки»
Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.
«Кораблик»
Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук «ф», а потім преривчасто, наче вимовляючи звук «п-п-п-п».
Розвиток зв’язного мовлення у дітей молодшого шкільного віку.
В умовах сучасності своєчасне і повноцінне оволодіння школярами рідною мовою має неабияке значення для розвитку дітей.
Розвиток зв’язного мовлення – це одне із найважливіших завдань навчання молодших школярів. Нашим дітям притаманний низький рівень усвідомлення логічної організації тексту, вони не досконало сприймають його структуру. Їхнє усне мовлення відзначається непослідовністю висловлювань, великою кількістю граматичних помилок, що призводить до недосконалості зв’язного писемного і усного мовлення. Вони часто пропускають головні й другорядні члени речення, не усвідомлюють значення вживання прийменників, вдаються до їх пропусків. Рівень словникового запасу у таких дітей обмежений, бідний.
Нам вчителям, потрібно прагнути до того, щоб мова дітей була правильною щоденно, збагачувалася новими словами, виразами.
Роботу потрібно починати з перших днів перебування учнів у школі, надаючи при цьому перевагу доборові навчального матеріалу, враховуючи обсяг словникового запасу школярів.
Завдання удосконалення і розвиток мовлення повинні стати предметом не лише на уроках рідної мови, а й на інших – ознайомлення з навколишнім світом, математики, малювання, праці. З перших днів, слід ставити завдання навчити дитину висловлювати свої думки правильно, послідовно, точно і виразно.
Тому в навчальну ситуацію потрібно спонукати учнів до безпосереднього
заохочувати до складання розповідей, казок. Слід збагачувати мову дітей, використовуючи різні творчі завдання.
Ще з добукварного періоду потрібно починати роботу по формуванню навичок усного переказу. І в усіх випадках головним є навчання школяра зв’язному мовленню.
Роботу над розвитком зв’язного мовлення можна розділити на чотири етапи.
I – словникова робота;
II – навчання дітей будувати складні речення;
III – навчання дітей складати самостійно речення;
IV – творчий. На цьому етапі всі вміння і навички вдосконалюються, учні без вчителя самостійно виконують завдання.
1 клас – складання речення за малюнком, графічні моделі речення;
2 клас – переказ прочитаного тексту;
3 клас – вчаться елементам творчого переказу;
4 клас – стислий переказ, введення нових епізодів.
На своїх заняттях у логопедичній роботі всю систему розвитку зв’язного як усного так і писемного мовлення ділю на сім серій:
1. робота з деформованими текстами;
2. складання текстів за серією малюнків;
3. складання розповіді за малюнком, планом та опорними словами;
4. складання розповіді за планом та опорними словами;
5. розповідь-опис за малюнками та допоміжними словами;
6. складання розповіді за початком та опорними словами;
7. написання переказів за поданим початком та планом.
У навчанні зв’язного мовлення потрібно дотримуватися таких принципів: зв'язок мовлення з мисленням і взаємозв’язок усного і писемного мовлення.
Розвиток словникового запасу у дітей дошкільного віку, які мають ФФН
Слово навчає, виховує і розвиває дитину. Проте більшість батьків хвилює тільки неправильна звукова вимова і дуже рідко звертають увагу на недорозвиток лексичної та граматичної ланок мовлення. Всі складові мови дошкільників формуються, розвиваються у єдності та нерозривно пов`язані між собою. Порушення будь-якої веде за собою недорозвиток іншої. Тому під час занять з дітьми, які мають мовленнєві проблеми важливо одночасно корегувати звуковимову, збагачувати словникове багатство, формувати граматичні категорії, розвивати зв`язне мовлення в цілому. Бо правильна мова допомагає дитині встановлювати контакти з іншими дітьми, дорослими.
Над розвитком мови малюка, збільшенням словника слід працювати протягом всього дошкільного віку. Активний словник дитини старшого віку вже наближається до словника дорослої людини.
Проте у спонтанному мовленні у багатьох дошкільників нерідко зустрічаються аграматизми, спостерігаються обмеження як активного, так і пасивного словника, незнання відомих слів. Зустрічаються багаторазові повторення одних і тих же слів, пропуски , незакінченість речення.
У самостійному мовленні мало вживаються ними прикметники, дієслова. Діти самостійно не вміють користуватися засобами граматичного оформлення речень.
Тому перед логопедами стоїть завдання звернути увагу на активізацію, уточнення і поширення словникового запасу, формування граматично правильного мовлення дошкільників. Корекційна робота включає:
1.Збагачувати словниковий запас дітей:
• словами назвами навколишнього світу;
Для повноцінного спілкування у дошкільника має бути достатній об`єм іменнико-вого словника, тобто дитина повинна називати предмети із наступних лексичних тем: «Моя сім`я», «Рідний дім», «Домашня адреса», «Улюблені іграшки», «Пори року», «Овочі» та «Фрукти», «Продукти», «Посуд», «Одяг», «Транспорт», «Меблі», «Професії», «Квіти», «Свійські тварини» і «Птахи», «В магазині» «У пісочниці»:
• спільнокореневими словами, словами, що означають протилежні дії, словами з однаковим суфіксом;
• синонімами та антонімами.
2.Вчити розрізняти предмети побуту і називати їх.
3.Розвивати вміння характеризувати предмети за істотними ознаками.
4.Розширювати та уточнювати активний словник дітей, прикметниками, дієсловами відповідно до лексичних тем.
5.Поповнювати словник дошкільника узагальнюючими поняттями.
6.Сприяти накопиченню словникового запасу активізуючи при цьому процеси пошуку слів і переведення їх у пасивний і активний словниковий запас.
7.Навчити дітей вживати : слова назви - предметів у різних формах:
• іменники в множині;
• вживати назви предметів з прийменником;
• співвідносити прикметник з іменником;
• узгоджувати іменники з числівником.
8. Пояснювати значення складних і багатозначних слів
9.Навчити дітей будувати прості і складні речення і правильно їх оформляти
10. Розвивати вміння слухати і розділяти запитання, будувати вірні відповіді
11.Вчити давати зв`язну відповідь з двох-чотирьох речень на запитання за змістом почутого .
12. Вчити переказувати за допомогою запитань дорослого зміст добре знайомих творів (казок, оповідань), передаючи послідовність подій, мову персонажів
13.Вчити будувати за допомогою запитань короткі описові розповіді про іграшки, тварин, за дидактичними картинами, складати прості сюжетні розповіді з власного досвіду.
У доборі дитячих творів потрібно бути обережним, враховувати вік дитини та індивідуальні особливості. Обов`язковим буде після читання провести бесіду за змістом твору. Словникову роботу проводити перед читанням тексту. Малозрозумілі слова пояснювати шляхом показу відповідних іграшок, малюнків.
Сьогоднішні діти вимагають, щоб їх не навчали, а щоб з ними грали, дали змогу фантазу-вати, почуватися вільно, розкуто. І саме тому, готуючись до занять, слід відчувати в собі не дорослого, а жваву, активну, охочу пізнати цікавий ї незнайомий світ дитину.
Дітям необхідне щось загадкове, сповнене несподіванок, казкове. Ні що не може бути казковішим за казку. Саме з неї і слід починати, нею зацікавлювати, з нею дружити, адже діти ні що в світі не люблять так, як казку. У кожного малюка є улюблені книги з казками, улюблений казковий герой. У казках є багато пізнавального: перші уявлення про навколишній світ, почуття. Вони дають змогу дитині вперше відчути хоробрість, сміливість, побачити добро і зло.
Читаючи або розповідаючи казку, треба робити це емоційно, щоб діти співчували героям казки. Час від часу потрібно подавати казку на розсуд дитини, змінюючи їй сюжет, використовуючи елементи сучасності.
Наприклад, Червона Шапочка відвідала супермаркет і закупила в подарунок курку-гриль, авокадо; дід і баба купили курочці Рябій комп’ютер і вона вміло ним користується; Семеро козенят грали в комп’ютерні ігри і не одразу почули, що до них стукають, а коли почули, то скористалися омофоном і Вовкові не відчинили двері; Попелюшка була злою і ледачою, а сестра і мачуха – добрими; Колобок не покотився, а пострибав і став Квадробоком.
Як бачимо, в дитячому лексиконі з’являється кожен день чимало нових слів, термінів. Тому ми, логопеди, на своїх заняттях змушені пояснювати дітям значення цих слів і вводити у їхнє мовлення.
Крім казок, ефективно впливають на розвиток мовлення і загадки. В них дається стислий опис предмета. Робота над загадками корисна не лише для розвитку мислення, а й для засвоєння ними слів – назв ознак та вироблення вмінь використовувати їх у мовленні.
Дуже поширені та цікаві у роботі з дітьми наступні ігри:
1. «Чудовий мішечок».
Мета: розвиток звукового аналізу, закріплення вимови звуків у словах, реченнях;
удосконалення словника.
2. «Хто що робить?»
Мета: збагачення словника дієсловами, прикметниками.
Іграшки: кошеня і собака.
Діти описують зовнішній вигляд: кошеня – сіреньке, пухнасте, мяке, маленьке;
собака – біла, мохната, велика.
- Що робить котик коли ми його гладимо?
- Муркоче, радіє, вигинає спинку.
- А що він робить коли бачить мишку?
- Тихенько підкрадається, біжить, ловить…
3. Дидактична гра «Кошик з овочами».
Мета: закріплення правильної вимови звуків, збагачення словника.
4. «Назвати предмет».
Мета: збагачувати словник.
Логопед по черзі звертається до кожної дитини. Називає якийсь прикметник, а
дитина повинна назвати предмет з відповідною ознакою. Логопед: «високий»,
дитина: «високий будинок»…
5. «Склади відповідь».
Мета: розвивати уміння складати речення.
Логопед називає будь-яку ознаку, а дитина повинна скласти речення, до якого
входить слово, що вказує на цю ознаку. Логопед: теплий. Дитина: Сьогодні був
теплий день.
6. «Їдять, чи не їдять?»
Мета: закріплювати узагальнення предметів, збагачувати словник.
Логопед називає в перемішку продукти харчування та інші предмети: капуста,
редиска, хліб, машина, цукор… Діти плескають у долоні коли чують продукти
харчування.
Можна навести дуже багато прикладів ігор, які сприяють розвитку словникового ба-гатства дітей. Проте, слід памятати, що гра – це не самоціль, а засіб впливу на дити-ну, ланка в загальній системі її виховання. Тому гра, яка проводиться з корекційною метою, завжди повинна зберігати позитивний заряд на всі сторони розвитку дитини.
